У розпал епідемії COVID у лікарні в Італії закінчились насадки для апаратів штучного дихання. Адміністрація звернулася до виробника, однак він не зміг оперативно доставити нові, хоча від цього залежить життя хворих. У відчаї хтось попросив допомоги у двох хлопців-учасників стартапу, які мають 3D принтер та могли б надрукувати необхідні деталі. Спочатку стартапери звернулися до виробника за точними параметрами насадки, але отримали відмову. Тоді вони заміряли виріб самостійно, швидко надрукували насадки та передали в лікарню. У відповідь виробник погрожує хлопцям позовом про порушення патенту.
Припустимо, що у компанії є патент на промисловий зразок, який охороняє зовнішній вигляд насадки і є чинним в Італії. Порушенням такого патенту буде виготовлення і продаж товару, який з т.з. поінформованого користувача не відрізняється від запатентованого дизайну (ст. 41 Італійського кодексу промислової власності). До речі, в Україні завдяки Угоді про асоціацію введено аналогічний критерій.
Оскільки потенційні порушники не отримали жодних доходів, бо безкоштовно передали всі надруковані насадки лікарні, власник патенту може вимагати упущену вигоду – доходи, які він би отримав, якби продав оригінальні вироби в такій же кількості.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Угоди ТРІПС власник промислового зразка має право заборонити виробництво і продаж продукції, яка містить зразок, який є копією або у значній мірі копією зразка, якщо такі дії здійснюються з комерційною метою. У ст. 41 Італійського кодексу промислової власності сказано, що право забороняти не поширюється на дії, вчинені для особистих цілей чи з некомерційною метою.
З посиланням на це правило хлопці можуть захищатись, адже жодної комерційної мети вони, очевидно, не переслідували і доходу не отримали.
Цікаво, що в коментарях до новини про цю ситуацію, користувачів просять файл, аби вони на власних 3D принтерах роздрукували насадки і віднесли в найближчу лікарню. Багато хто дивується вартості оригінального виробу в 11 тис.дол., якщо собівартість друку на принтері близько 1 дол. Звісно, ми можемо лише припустити, що виробник використовує не простий пластик, а спеціально призначений для таких потреб, а в ціну входять витрати на розробку апарату.
Втім, якщо лікарня була готова заплатити за оригінальні насадки (вартість однієї більше 10 000 євро),то майнові претензії власника патенту має задовольнити саме лікарня, а точніше бюджет країни.
Можливо, ця ситуація підштовхне уряди до впровадження примусових ліцензій не лише щодо патентів на винаходи, але і щодо промислових зразків. В умовах епідемії буде справедливим дозволити порушення патенту з наступною виплатою винагороди власнику, ніж допустити загибель людей. В ст. 31 Угоди ТРІПС є норма про умови надання примусової ліцензії, яка стосується винаходів. Цікаво, що Італія має значний досвід у проведенні розслідувань щодо фармацевтичних компаній та видачі примусових ліцензій. Ділимося оглядом практики європейських країн щодо видачі примусових ліцензій в фармацевтиці станом на 2014 р.: http://bit.ly/2wh590R