Різниця в оплаті праці чоловіків та жінок — тема не нова. Наприкінці березня з'явилася цікава статистика, заснована на даних Держстату, згідно з якою різниця середніх зарплат жінок та чоловіків становить близько 22%, при чому один із найбільших розривів в оплаті праці спостерігається у фінансовому секторі (35%), в той час як в державному секторі різниця є набагато меншою (8%).
Аналіз тих же показників за територіальним принципом показує, що Донецька область є рекордсменом за різницею в середній зарплаті чоловіків та жінок (70%). Показник у 35% спостерігається також у Дніпропетровськвй, Запорізькій, Миколаївській, Полтавській, Рівненській та Київській областях. Місто Київ демонструє показник розриву між середніми заробітними платами чоловіків та жінок у скромні 21%.
Рівність по-британські
Поки в Україні тема гендерної різниці заробітних плат лише час від часу резонує в ЗМІ, за кордоном уже почали задумуватись над тим, яким чином сприяти зниженню такого розриву.
Так, починаючи з 4 квітня 2018 року законодавство Великої Британії зобов'язало компанії, що мають більше 250 працівників, щорічно публікувати дані про різницю у заробітних платах жінок та чоловіків. Окрім того, публікації також підлягають дані про різницю у розмірах бонусних виплат, пропорційне співвідношення чоловіків та жінок, що отримують бонусні виплати, а також про кількість працевлаштованих жінок та чоловіків у кожному кварталі. На сьогоднішній день такі дані опублікували приблизно 7800 компаній, з яких близько 5900 продемонстрували вищі зарплати для чоловіків і лише близько 900 — для жінок. При цьому в середньому різниця у зарплатах становить 10%, у той час як близько 1000 компаній Великої Британії заявили про майже нульову різницю в оплаті.
Нові законодавчі вимоги Великої Британії зіштовхнулися й з критикою, адже навіть компанії, в яких різниця в оплаті праці чоловіків та жінок на аналогічних посадах майже відсутня, все ж можуть значну демонструвати різницю в середніх зарплатах через можливу сконцентрованість чоловіків на високооплачуваних, а жінок — на низькооплачуваних посадах. Однак прихильники цього закону стверджують, що закон не спрямований на встановлення відповідальності для компаній, що платять працівникам тої чи іншої статі більше, а лише забезпечує працівників додатковими інструментами у переговорах та впливі на роботодавців.
Великобританія не була першою країною, що на законодавчому рівні зобов'язала компанії публікувати дані про середні заробітні плати жінок та чоловіків. У січні 2017 року Німеччина зобов'язала компанії, що мають 200 та більше працівників, надавати працівникам інформацію про розмір заробітних плат їх колег протилежної статі, що працюють на подібних посадах. Додатково працівники у Німеччині можуть попросити надати їм інформацію про те, чи отримують їх колеги та у якому розмірі бонусні виплати, а також додаткові гарантії (надання автомобіля, абонементів у фітнес-зали і т.д.).
Спроба ввести подібні законодавчі зобов'язання для компаній була і в США, однак провалилась в світлі чинної політики.
Чи будуть такі законодавчі заходи результативними в подоланні різниці в оплаті праці або лише "підігріють" протистояння між роботодавцями і працівниками — покаже час. Україна ж поки що лише осторонь спостерігає за такими процесами та не ініціює будь-яких законодавчих змін у цьому напрямку, вірогідно, очікуючи можливості імплементувати найкращий зарубіжний досвід.
Опубліковано: Delo.ua, 16 квітня 2018 р.
Автор: Валерія Савчук